Майбутнє освіти:

що прийде на заміну школі та університету.

Бачення Пітера Грея

Education’s Future: What Will Replace K-12 and College? by Peter Gray Ph.D.,

переклала Тетяна Коршун

 

Скорочена стаття:

Все більше людей усвідомлюють колосальні витрати грошей, трагічну втрату часу молодих людей  та невиправдано високий рівень стресу і тривожності, що виникають у нашій системі примусової освіти. 

 

Діти народжуються біологічно запрограмованими

на самостійне навчання.

Їхня допитливість, грайливість, соціальність та цілеспрямованість сформувалися завдяки дії природного відбору на підвищення здатності навчатися.

 

І що ми з цим робимо?

... Ми відправляємо їх до шкіл, які навмисно відключають навчальні інстинкти – тобто пригнічують допитливість, грайливість, соціальність та цілеспрямованість...

А вже після того школи докладають великих зусиль для навчання дітей, використовуючи для цього гордовитість, сором і страх як основу системи заохочень та покарань. Дослідження доводять, що значно простішим є шлях надання дітям та підліткам допомоги у задоволенні природного бажання до навчання. 

Загальноосвітню систему ми сприймаємо як «шкільна програма за 12 років».

Я писав про те, як можна відійти від цієї системи, дозволивши молодим людям вчитися чому завгодно, коли завгодно, у різновікових групах, а також про інші можливості супроводу самоспрямованої освіти.

 

Але що ж стосовно так званої «вищої освіти»?

Багато молодих людей через родинний та суспільний тиск вважають університетську освіту обов’язковою. Для них навчання в університеті перетворюються на 13, 14, 15, 16 класи. І ці роки навчання є навіть дорожчими за попередні, й оплачуються переважно батьками або самими молодими людьми, які потім ще багато років повертають кредити за навчання.

Останнім часом з’являється все більше доказів того, як насправді мало студенти вивчають за цей період. Крім того, коледжі є соціально виправданими засобами для зростання дискримінації - "До коледжів приймають найкращих...  А за чотири роки вони отримують диплом, який відкриває їм шлях до більшої заробітньої платні...".  АЛЕ студенти підтверджують слабкість свого освітнього прогресу протягом університетських років... Освіта в коледжі — це такий товар, який люди парадоксальним чином намагаються отримати в найменшому обсязі за сплачені гроші. 

Адміністрації університетів протягом довгого часу намагалися довести, що основним їх завданням є розвиток критичного мислення, але систематичні дослідження показують, що такий розвиток прослідковується дуже слабо, а для 45% студентів він взагалі не є помітним. Таким чином, я не впевнений, що є суттєва перевага у розвитку критичного мислення саме в коледжі, і що ці люди не розвивали би критичне мислення, якби протягом чотирьох років займалися чимось іншим.

В нещодавньому опитуванні, проведеному компанією PayScale, 50% роботодавців зазначили, що випускники коледжів зовсім не готові до роботи, в першу чергу через брак критичного мислення. Навчання через запам’ятовування, яке характерне для шкільної та вищої освіти, не потребує задіяння навичок критичного мислення. Моє особисте спостереження полягає у тому, що критичне мислення розвивається через серйозні, ґрунтовні обговорення на основі справжніх інтересів людини з тими, хто ці інтереси поділяє, а не через стандартні заняття в класах.

Я не знаю коли та як швидко відбудуться зміни, але мені здається, що школам та університетам залишилися лічені роки до того, як здоровий глузд візьме гору.

 

На мій погляд,

освіта майбутнього має складатися з таких трьох етапів:

 

Етап І. Відкриття: пізнання себе, навколишнього світу та їхньої взаємодії між собою.

Це те, чим ми займаємося в нашій альтернативній школі Teenager School!

Перші 15-18 років — це роки самоспрямованого дослідження та гра, через яку молоді люди пізнають світ, пробують різні шляхи існування в ньому, розвивають та випробовують різніманітні власні інтереси, а також розробляють приблизні плани щодо того, яким чином вони зможуть пристосуватися до дорослого життя. Це те, що відбувається з молоддю у школах чи центрах самоспрямованого навчання або в умовах домашнього самоспрямованого навчання... На мій погляд, в майбутньому будуть існувати публічні освітні та рекреаційні центри, доступні для всіх.

 

 

Етап ІІ. Вибір кар’єри

Одна з багатьох проблем сучасної освітньої системи полягає в тому, що навіть після 17 років навчання, в тому числі в університеті, студенти слабо уявляють собі майбутню кар’єру. Єдина професія, яку вони бачать безпосередньо — це професія вчителя. Студент може з якихось причин (наприклад тому що це звучить престижно), вирішити стати доктором, юристом, вченим або підприємцем, але він/вона майже не знає, що це насправді означає. 

В раціональній освітній системі, про яку я веду мову, студенти мають попрацювати в реальних умовах для справжнього пізнання суті певної професії ще до того, як вони проходитимуть спеціальне навчання, необхідне для обраного ними шляху. Наприклад, якщо людина зацікавлена стати доктором, вона може працювати у лікарні протягом певного часу як санітар чи асистент. Можливо, це буде стажування (що поєднує навчання з роботою), а можливо і звичайна робота. Важливо те, що людина має побачити доктора під час реальної професійної діяльності, і зрозуміти її суть, що дозволить прийняти зважене рішення щодо власної кар’єри.  Чи подобається мені бути в лікарні в оточенні хворих людей? Чи маю я достатньо співчуття та емоційної стійкості, а також розумові здібності, необхідні для хорошого лікаря? Якщо ні, то треба спробувати інший шлях. 

Те саме справедливо і для інших професій. Людина, зацікавлена в праві, може працювати в юридичній компанії; майбутній науковець – асистентом в лабораторії чи польовим дослідником; а інженер – помічником інженера. В цей спосіб вони поглиблять своє навчання та отримають реальний практичний досвід, до того ж отримуючи заробітну плату замість виплати кредиту на навчання. В процесі стажування людина познайомиться з фахівцями в цій сфері, які можуть надати їй рекомендації щодо продовження навчання або отримання підвищення. 

 

Вже сьогодні багато компаній визнають, що університетська освіта не досить ефективно готує людей до їх роботи, і тому розробляють власні навчальні програми - і це в професіях, де є формальна вимога про наявність вищої освіти.

 

Етап ІІІ. Сертифікація для окремих професій

Для певних видів діяльності критично важливою є впевненість у професіоналізмі кожного працівника. В таких професіях вимога проходження спеціального навчання у експертів в галузі та складання незалежного іспиту може бути доцільною. Перед візитом до хірурга, стоматолога, юриста, електрика чи сантехніка я бажаю переконатися в наявності у нього ліцензії на заняття певним видом діяльності, тобто підтвердження його знань та навичок. Це єдиний етап навчання, де може бути доцільним оцінювання. Сертифікація в одних випадках може бути частиною та завершенням стажування, в інших – відбуватися у школах професійного навчання (наприклад, медичні, інженерні чи інші професійні училища). Таким чином, молода жінка після обрання медичної кар’єри і роботи медичним асистентом, поступає в медичний університет. Для вступу вона має надати докази, що розуміє на достатньому рівні суть професії, а після навчання повинна підтвердити достатній рівень компетентності в обраній нею спеціалізації.

 

 

 

Замість висновків

Мені здається, що в такій системі зростатиме менша кількість нещасливих докторів, юристів, керівників підприємств, і набагато більше щасливих.

Я описав це як майбутнє, але це вже майбутнє, що твориться прямо зараз.

Як я зазначав, все більше родин знаходять альтернативу до стандартної школи, і більше підприємств знаходять можливість навчати працівників самостійно, аніж покладатися на дипломи університетів як гарантію їх компетентності. Цифри все ще відносно незначні, але вони стрімко зростають.

 

Що ж трапиться в такому разі з існуючими освітніми закладами?

Загальноосвітня 12-річна школа поступово зникне, їй на заміну прийдуть різновікові навчальні центри підтримки самоспрямованої освіти.

Університети будуть існувати за підтримки суспільства як центри науки та дослідництва. Вони не прийматимуть «студентів» у сучасному розумінні, але як і будь-які інші інституції, зможуть організовувати власне навчання для майбутніх науковців.

Комунальні коледжи, які вже сьогодні пропонують практичні і відносно дешеві курси для опанування робітничих професій, можуть трансформуватися у широку систему закладів для корпоративного навчання майбутніх професіоналів.

 

Виноски:

Erik Hayden.  Study says college students don’t learn very much. The Atlantic, Jan. 18, 2011.

Richard Arum & Josipa Roksa.  Academically Adrift: Limited Learning on College Campuses.  Chicago University Press. 2011.

Douglas Belkin.  Exclusive test data:  Many colleges fail to improve critical thinking skills. The Wall Street Journal, June 5, 2017.

 

 

David Paulson.  Apprenticeships: College without debt.  USA Today, March 23, 2016.